Європа подвоює показники стагнації в Давосі

Криза європейської економіки: бюрократія, податки та втручання держави

Багато учасників ринку були вражені тим, що Урсула фон дер Ляєн та Олаф Шольц на форумі в Давосі продовжили проводити політику, яка завдала серйозної шкоди економіці ЄС. Однак це типовий підхід бюрократів.
Як і очікувалося, європейські чиновники вирішили використати нову адміністрацію Трампа як зовнішнього ворога, замість того щоб скористатися можливістю розкрити потенціал своїх економік. Бюрократів не цікавлять результати — їх цікавить лише сам процес бюрократії.
Урсула фон дер Ляєн підтвердила свою повну відданість економічній і кліматичній стратегії ЄС, заявивши: «Європа продовжить рухатися своїм нинішнім шляхом» — шляхом застою, високих податків, низької конкурентоспроможності та надмірної заборгованості. Вона також повторила, що «Паризька угода — це найкраща надія для всього людства», та запевнила,
1f40
що Європа залишиться вірною цьому курсу, співпрацюючи з тими країнами, які хочуть захищати природу та боротися з глобальним потеплінням.
Але це твердження не відповідає дійсності. ЄС використовує Паризьку угоду не стільки для захисту клімату, скільки як інструмент економічного та соціального контролю, руйнуючи промислову та бізнес-інфраструктуру. Насправді угода призвела до результатів, протилежних заявленим цілям: Євросоюз став більш залежним від імпорту зрідженого природного газу та вугілля для вирішення своїх проблем із енергопостачанням. Політика ЄС щодо клімату скоротила викиди не завдяки інноваціям, а шляхом ослаблення економічного зростання та промислового виробництва.
Захист довкілля потребує технологій, конкуренції та вільного ринку, а не державного втручання.
Тому не дивно, що Європейська комісія представить «план конкурентоспроможності», не зменшуючи при цьому державних витрат і не усуваючи податкові та регуляторні бар’єри, які паралізують економіку ЄС.

Порівняння економічного зростання ЄС та США: розрив збільшується

За останні 16 років ВВП США зріс на 94%, тоді як номінальний ВВП ЄС збільшився лише на 11,2%. І це попри масштабні фінансові стимули, такі як план Юнкера та фонд Next Generation EU, а також політику негативних процентних ставок. Застій в Європі — це наслідок державних програм стимулювання, які лише збільшили борги, але не призвели до реального зростання продуктивності.
З 2010 по 2023 рік продуктивність праці в ЄС зросла лише на 5%, тоді як у США за цей же період — на 22%. Як таке можливо?
Коли уряди субсидують низьку продуктивність і карають високу продуктивність величезними податками, економіка занепадає.
Європейські чиновники пояснюють цей спад тим, що на глобальному ринку зростають Китай та інші країни, що розвиваються. Однак якщо у 1960 році частка ЄС у світовому ВВП становила 34%, то до 2024 року вона впала до 15%, тоді як частка США за той же період зросла з 25% до 28%.

Соціальні показники: бідність та безробіття

Соціальні показники в ЄС також погіршуються. У листопаді 2024 року рівень безробіття в ЄС склав 5,9%, тоді як у США — 4,2%. Проте в таких країнах, як Іспанія та Греція, безробіття досягло 11,2% і 9,6% відповідно. За даними Eurostat, ризик бідності та соціального відчуження загрожує 27% населення в Іспанії, 25% — у Греції та 21% в середньому по ЄС. При цьому 13% європейців живуть за межею бідності. У США аналогічний показник становить 22%, але лише 11% американців живуть у злиднях.
Мінімальний дохід, що визначає межу бідності, також вищий у США, ніж у Європі. У 2024 році в Німеччині (найбагатшій країні ЄС) він становив $14 124 на рік, в Іспанії — $10 393, а у США — $14 580. Це означає, що рівень життя бідних у США вищий, ніж у ЄС.
Величезні державні витрати та так званий «соціальний контракт» не принесли Європі покращень у соціальній сфері. Середнє податкове навантаження в ЄС на 10% вище, ніж у США, згідно з даними Tax Foundation.

Центральний банк і грошова політика: міфи про нестачу підтримки

В Європі прийнято звинувачувати економічні проблеми в недостатній підтримці з боку Європейського центрального банку (ЄЦБ). Але це не відповідає дійсності.
З 2020 по 2025 рік грошова маса (M2) в єврозоні зросла приблизно на 15%, а&
f3e
amp;nbsp;баланс ЄЦБ залишається значно більшим, ніж у Федерального резерву США. На піку баланс ЄЦБ досягав 69% ВВП, а у 2024 році становить 42% ВВП. Водночас баланс ФРС на піку складав 37% ВВП, а у 2024 році — 24,4%. Ба більше, ЄЦБ запровадив негативні процентні ставки ще в 2014 році і з того часу продовжує політику антикризового втручання та підтримання ліквідності.
Попри настільки м’яку грошову політику, економіка ЄС залишається в застої.

Висновок: ЄС програє через бюрократію, податки та втручання держави

Європейський Союз — це наочний приклад неокейнсіанства, яке зазнає краху у всіх сферах: соціальній політиці, економіці, енергетиці, технологіях та промисловості. Надмірне державне втручання, високі податки та бюрократія паралізують розвиток.
ЄС міг би досягти успіху, скоротивши державні витрати, знизивши податки та спростивши бюрократію — для цього у Європи є талановиті люди, розвинений бізнес та підприємці. Однак європейські лідери не хочуть зменшувати ступінь свого контролю над економікою, що створює ризик того, що ЄС буде змушений підкоритися Китаю, замість того щоб співпрацювати зі США.
Головна проблема Європи — не Трамп, а інтервенціоністська політика Європейського Союзу.