Смерть в туалеті: усі подробиці загибелі народного депутата Валерія Давиденка

Що могло змусити повного сил, успішного і здорового, такого, що реалізувався і заможного 47-річного чоловіка накласти на себе руки? Що змусило його прикотити офісне крісло в тісний офісний же туалет, упертися ногами в простір поміж умивальною тумбою, і вистрілити в праву скроню з бойового нагородного “Глоку”? Що спонукало політика не залишити передсмертної записки, яка б пролила світло на загадку такого фіналу?

На усі ці питання повинні дати вичерпні відповіді слідчі. Інакше громадськість не повірить в самостійність рокового вибору загиблого.

Для тих, хто ще не в курсі – 23 травня, в 18-30, в офісі народного депутата України Валерія Давиденка на вулиці Великій Васильківській в Києві робітниця, що прибирала приміщення, виявила труп орендаря-парламентаря.

На перший погляд – класичне самогубство. Бризки крові на стінах і калюжа крові під кріслом з тілом нардепа, що сидить на ньому, заздалегідь свідчать про те, що постріл пролунав саме в туалеті. Якщо цих слідів немає (на протилежній стіні на фото вони дійсно відсутні), то це занадто очевидна спроба зображувати самогубство. Крісло, що закочене туди, свідчить (зверніть увагу на вузький дверний прохід в убиральні), що Давиденко або мав намір вчинити суїцид саме там, або його змусив хтось це зробити. Під кріслом лежить пістолет “Глок” без одного патрона в обоймі – з нього і був здійснений фатальний постріл. Зброя нагородна, належала Давиденку.

Увага! Фото містить сцени насильства! 18+:

Що змусило парламентаря накласти на себе руки в туалеті, залишивши відкритою кришку унітазу? Невже кабінет підійшов для останнього пострілу у меншій мірі? Чи загиблий потурбувався про людину, на яку чекає прибирання в приміщенні?

Загалом, питань більше, ніж відповідей.

Останній пост в Facebook на сторінці Давиденка – про його плани допомагати рідному округу на Чернігівщині у боротьбі з коронавірусом. Саме туди він передав напередодні 100 аплікаторів з пробірками для діагностування ковідної інфекції.

Не виключено, що пости в соціальній мережі публікував не сам нардеп, а хтось з обслуговуючих політика секретарів або журналістів. Тоді, в принципі, нічого нелогічного немає. Правда, колеги парламентарі з депутатської групи “Довіра” стверджують, що Давиденко не виявляв будь-якого занепокоєння, не знаходився в депресії, і був повний планів на життя.

Поспішність ймовірно самостійного відходу з життя і відсутність записки свідчать про щось раптове: можливо, депутата шантажували. Тоді сищики скоро вийдуть на слід зловмисників, відпрацювавши коло спілкування, месенджери і комп’ютери загиблого. У них щонайповніша свобода дій – за фактом смерті Давиденка відкрито кримінальне провадження по статті “Умисне вбивство”. Внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань по цій особливо тяжкій статті дозволяє правоохоронцям повною мірою використати усі методи розслідування, включаючи прослуховування, стеження і інші негласні заходи.

Один з головних принципів хорошого слідчого – шукати, кому вигідно. Кому знадобилася смерть Давиденка – вбивство або доведення до самогубства? Так відразу навряд чи і скажеш – однозначно поліція пропрацює особисті мотиви – такі, як ревнощі, помсту і інше. Ще фінанси – хіба відомо, скільки був винен загиблий або скільки винні йому.

Ще момент. У ВР Давиденко був обраний по мажоритарці – він, безпартійний, обирався по 208 округу в Чернігівській області. Тепер там призначать перевибори.

Чим не мотив?